I.L.A.Y. - ПТСР

Ще й в бутилькові, шестилітрові.
Та очі сповнені любові, а з них і погляди здорові,
Без упереджень та на хлобу.
Чим-чим мені тебе здивувати, мій любимий слухаче?
Чим іще й торкнути твого серця, чернь тече?
Кров немов ріка, але ти не причетний до всіх речей.
Це просто ПТСР, мій кулак у твоє лице несе.
Я не відповідаю за це.
ПТСР, мій кулак у твоє лице несе.
А я не відповідаю за це.
Я тримаю волю за гриву, немов коня.
Я амбасадор козацького прізвища, і я це доведу ще.
Моя свобода — це вибір, і я його роблю не навмання.
Я свою свободу виборув, а де тепер твоя?
Де тепер твоя свобода?